Йод та його вплив на організм
test
Йод – це незамінний для організму людини мікроелемент. Від нього залежить робота багатьох органів і, в першу чергу, щитоподібної залози. За результатами дослідження, яке проводилось в Україні у 2002-2007 роках, було підтверджено йододифіцит мешканців в усіх регіонах країни. До країн з недостатнім споживанням йоду Україну також відносить Global lodine Nutrition Scorecard.
Для чого організму потрібен йод. Вплив йоду на організм
Основним споживачем йоду в організмі є щитоподібна залоза. Проте близько 70% йоду розподіляється між іншими органами (кров, лімфа, кишківник, легені, нирки, слинні залози, наднирники, молочні залози та статеві органи у жінок). Нестача йоду є причиною понад 60% захворювань у дорослих та 95% дитячих патологій.
Добова потреба йоду
Продукти, що містять йод, потрібно включати у свій раціон щоденно, оскільки цей мінерал організмом не накопичується. Відповідно до досліджень фахівців, більшість українців щодня споживає лише 40-80 мкг (1 мкг- 1мільйонна частина грама) йоду. При цьому добова потреба в йоді для людини становить:
- жінки – 150-300 мкг;
- чоловіки – до 300 мкг;
- діти до 6 років – 90 мкг;
- діти від 6-12 років – 120 мкг.
Експерти ВООЗ вважають, що безпечним є споживання 1000 мкг йоду на добу.
Наслідки дефіциту йоду
Варто зазначити, що якщо людина не вжила протягом доби своєї норми йоду, це ніяк не позначиться на її загальному стані. Організм накопичує запаси йоду у щитоподібній залозі і у разі потреби вилучає мікроелемент звідти. Однак, у разі регулярного недоотримання йоду, у людини наступає йододефіцит. Його ознаками є:
- збільшення щитоподібної залози (зоб);
- порушення обмінних процесів;
- порушення роботи кишківника;
- різке зниження або підвищення маси тіла;
- загроза викидня у вагітних жінок;
- неонатальний гіпотереоз;
- затримка росту у дітей;
- розумова відсталість у дітей;
- зниження розумової активності у дорослих;
- погіршення слуху та пам’яті;
- підвищення холестерину;
- набряки;
- постійне відчуття холоду;
- випадіння волосся, ламкість нігтів, сухість шкіри;
- постійне відчуття втоми, слабкості, депресія.
Захворювання, викликані дефіцитом йоду
Недостатнє споживання йоду призводить до розвитку йододефіцитних захворювань та патологічних станів. Серед них:
- Неонатальний або вроджений гіпотиреоз. Це захворювання щитоподібної залози, яке проявляється у дитини від народження або в перші місяці життя. Вроджений гіпотиреоз провокує дефіцит гормонів, які продукуються щитоподібною залозою. Наслідком такого дефіциту можуть стати певні ураження мозку, які є незворотніми. Зазвичай процес розпочинає розвиватися ще в утробі матері через наявний йододефіцит.
- Неврологічний та мікседематозний кретинізм. Ці захворювання проявляються затримками у фізичному, розумовому та інтелектуальному розвитках. У хворих спостерігається погіршення слуху, косоокість, карликовість.
- Зоб. Це патологічне збільшення щитоподібної залози, що проявляється розростанням її тканин. Зоб може бути ендемічним, спорадичним, дифузним, токсичним, вузловим та змішаним.
Дефіцит йоду може спричинити мертвонародження. Нестача йоду у вагітних та жінок, що дотримуються грудного вигодовування призводить до різних патологій у дітей. Навіть невеликий дефіцит йоду у немовлят та маленьких дітей стає причиною порушень їх когнітивних здібностей. Також йод є важливим компонентом, що забезпечує нормальний ріст, розвиток та обмін речовин у дітей (як немовлят, так і дітей більш старшого віку). Діти, що мають йододефіцит швидко втомлюються, їм складно сконцентруватися та запам’ятовувати інформацію.
У дорослих нестача йоду проявляється погіршенням розумових функцій, зниженням продуктивності та послабленням імунної системи.
Наслідки надлишку йоду
До стану, коли виникає надлишок йоду дійти дуже важко. Це може відбутися у разі прийому препаратів йоду, вродженій чутливості рецепторів до йоду або під час роботи у місцях, де виділяється велика кількість йоду. У таких випадках може виникнути йодизм – отруєння мікроелементом. Його симптомами є:
- головний біль;
- нудота, блювання та діарея;
- лихоманка;
- надмірна пітливість;
- гнійники на шкірі;
- кон’юнктивіт;
- набряки;
- болі у суглобах.
Окрім вищеперерахованих симптомів, пацієнти з йодизмом скаржаться на порушення сну, надлишкові емоційність та збудженість, дратівливість та швидку втрату ваги. Профілактика та лікування йодизму потребуватимуть точного регулювання препаратів йоду або тимчасового призупинення їх прийому.
У разі хронічної інтоксикації великими об’ємами йоду у пацієнтів спостерігається хронічний кашель, чихання, порушення у роботі органів травного тракту. У найбільш важких випадках отруєння йодом може виникнути набряк легень.
В яких продуктах міститься йод
Забезпечити добову дозу йоду допоможе звичайна йодована сіль. За смаковими якостями вона практично не відрізняється від звичайної солі, а от на здоров’я впливає більш позитивно. Використовувати йодовану сіль можна на будь-якому етапі приготування. Вона не випаровується. Окрім солі, наситити раціон йодом можна, якщо ввести в нього морську капусту та рибу (скумбрію, оселедець, палтус, лосось, тріску, макрель).
- 1,5 г йодованої солі (1/4 чайної ложки) містять 65 мкг йоду;
- 100 г риби – 85 мкг йоду;
- 1 стакан незбираного молока або йогурту – від 35 до 70 мкг йоду;
- 50 г сиру – 15 мкг йоду;
- 1 яйце – 20 мкг йоду;
- 100 г печінки – 10-13 мкг йоду.
Слід зазначити, що на кількість йоду у молочних продуктах впливає корм, який отримувала тварина та ступінь обробки молока. Вміст йоду у зернових залежить від ґрунту на якому рослини росли. Найбільшими рекордсменами за місткістю йоду є морепродукти та їстівні водорості:
- 100 г їстівних водоростей (морська капуста, норі, вакаме) – 35-100 мкг;
- 100 г морепродуктів (мідії, кальмари, восьминоги, рапани) – 70-200 мкг.
Джерелом йоду є не лише свіжі рибо- та морепродукти. Аби наситити організм цим мікроелементом підходять також заморожені варіанти цих продуктів.
Причини йододефіциту та препарати йоду
Слід зазначити, що брак йоду в організмі може бути спричинений різними причинами. В першу чергу, нестача елемента обумовлена відсутністю в раціоні необхідної їжі. Також засвоєнню йоду можуть стати на заваді деякі лікарські препарати. Наприклад, сульфаніламіди, пеніцилін, аспірин, стрептоміцин. Порушують засвоєння йодних елементів також ліки, що містять у своєму складі бром та марганець. Всмоктування мікроелементів відбувається значно гірше під час дисбактеріозу.
З’ясувати проблему та встановити причину йододефіциту допоможе кваліфікований лікар-ендокринолог. Нестачу йоду встановлюють за допомогою наступних діагностичних заходів:
- УЗД щитоподібної залози;
- біохімічного аналізу крові до рівня тиреотропного гормону;
- рентгенографія стравоходу та грудної клітки;
- біопсія щитоподібної залози.
У разі необхідності фахівець призначає йодовмісні препарати. Найчастіше їх рекомендують у наступних випадках:
- для попередження йододефіциту під час вагітності та лактації;
- як складову комплексної терапії патології щитоподібної залози, яка супроводжується недостатнім виробленням гормонів;
- профілактика рецидиву зобу після проведеного хірургічного чи консервативного лікування.
Як профілактика, так і лікування йододефіциту передбачає прийом препаратів йоду. Їх активною речовиною є калій йодид. Виробники випускають різні аптечні форми з різними назвами. Відмінність готових препаратів у дозуванні та додаткових компонентах. Серед найефективніших йодовмісних препаратів можна назвати:
- йодомарин;
- калію йодид;
- йод-норміл;
- антиструмін;
- йодицин;
- йодид;
- йодофол.
Препарати йоду призначають і дорослим, і дітям. Препарат, схема прийому, дозування залежатиме від мети призначення (профілактика чи лікування). Можливо, що призначення лікаря обмежиться зміною раціону пацієнта.
Йодна профілактика у випадку радіаційної аварії
Препарати на основі йодиду калію мають ще одне призначення. Окрім лікування йододефіциту, їх застосовують для йодної профілактики у разі радіаційної аварії. Йодна профілактика дозволяє зменшити негативний вплив радіоактивного йоду на щитоподібну залозу.
Слід зазначити, що у разі ядерного удару або аварії на атомній електростанції у довкілля надходять різні радіоактивні елементи. Серед них радіоактивний ізотоп йоду І-131. В організм людини він потрапляє з повітрям та опроміненою їжею. До 30% йоду, який вдихається, проникає у щитоподібну залозу і залишається там тривалий час, опромінюючи організм та руйнуючи тканини. Згодом це може призвести до раку щитоподібної залози, онкології інших органів, лейкемії, захворювань очей, психічних розладів та інших патологій.
Антидот-засобом у випадку радіаційного забруднення є йодид калію. Цей препарат можна придбати в аптеці без рецепта. Він випускається різними виробниками та в різних дозуваннях. Слід звернути увагу, що рідкий йод, яким обробляють рани, використовувати з метою йодної профілактики у випадку радіаційної аварії не можна. Розчин Люголя є неефективним, до того ж може завдати шкоди організму.
Приймають профілактичну дозу йодиду калію тільки після офіційного оповіщення про загрозу викиду та проведення йодної профілактики. Оголошення мають зробити органи місцевої влади через систему оповіщення та доступні ЗМІ. Оптимальним вважається прийом препарату за 6 або менше годин до надходження радіоактивної хмари. Що стосується дози йодиду калію, то вона розраховується відповідно до віку людини:
- новонароджені (до 1 місяця) – 16 мкг;
- діти від 1 місяця до 3 років – 32 мкг;
- діти від 3 до 12 років – 65 мкг;
- діти старші 12 років, дорослі, вагітні та годуючі жінки – 125 мкг.
Калій йод захищає щитовидну залозу від засвоєння радіоактивного йоду. Його дія триває 24-36 годин, але згодом ефективність знижується через природнє виведення з організму.