Класифікація антибіотиків та правила прийому антибактеріальних препаратів
test
Антибіотики це продукти життєдіяльності живих клітин, або їх синтетичні аналоги, що діють на інші бактерії, клітини пухлин, пригнічуючи їх життєдіяльність або руйнуючи їх.
Класифікація антибіотиків
За характером впливу
на бактеріальну клітину антибіотики поділяються на:
1) бактеріостатичні – пригнічують ріст і розмноження бактерій;
2) бактеріолітичні – руйнують бактерії з руйнуванням їх клітинної стінки. При цьому в середовище існування бактерій виділяється велика кількість токсинів;
3) бактерицидні антибіотики – бактерії гинуть, але клітинна стінка при цьому не руйнується.
Класифікація за хімічною структурою:
1) Бета-лактамні антибіотики.
а) Пеніциліни: природні (бензилпеніциліну натрієва і калієва сіль, Біцилін-3), і напівсинтетичні (найчастіше використовуються ампіцилін, амоксицилін, амоксицилін/клавуланат, ампіцилін/сульбактам).
б) Цефалоспорини:
1 покоління: цефазолін (вводиться в/в, в/м);
цефалексин (приймається всередину);
2 покоління: цефуроксим (вводиться в/в, в/м);
цефуроксим аксетил, цефаклор (приймається всередину);
3 покоління: цефотаксим, цефтріаксон (вводиться в/в, в/м);
цефіксим, цефтибутен (приймається всередину);
4 покоління: цефепім, цефпіром (вводиться в/в, в/м).
в) Карбапенеми: меропенем, доріпінем - застосовуються переважно при важких станах в стаціонарах.
г) Монобактами: азтреонам.
2) Макроліди: природні (еритроміцин), напівсинтетичні (азитроміцин).
3) Тетрацикліни: доксициклін, метациклін, тетрациклін;
4) Аміноглікозиди.
1 покоління (стрептоміцин, неоміцин, канаміцин);
2 покоління (гентаміцин);
3 покоління (амікацин, тобраміцин, нетилміцин).
5) Амфеніколи: хлорамфенікол.
6) Глікопептиди: ванкоміцин, тейкопланін.
7) Лінкозаміни: природні (лінкоміцин), напівсинтетичні (кліндаміцин).
8) Рифампіцини: рифаксимін, рифаміцин.
9) Поліміксини: поліміксин В (в/в і в/м введення).
поліміксин М (внутрішньо та за допомогою місцевих лікарських форм);
10) Оксазолідинони.
11) Похідні плевромутиліну.
12) Поліпептидні антибіотики: даптоміцин.
13) Хінолони і фторхінолони: левофлоксацин.
За механізмом дії:
а) зупиняють синтез клітинної стінки мікроорганізмів (β-лактами, ванкоміцин);
б) порушують функцію клітинних мембран (поліміксини, протигрибкові, аміноглікозиди, циклічні ліпопептиди);
в) пригнічують синтез білка і нуклеїнових кислот (тетрацикліни, макроліди, лінкозаміди, аміноглікозиди, оксазолідинони);
г) пригнічують РНК-полімеразу (ансомакроліди).
Правила прийому антибіотиків
1) Приймати антибактеріальні препарати тільки за призначенням лікаря. Безконтрольний прийом антибіотиків сприяє підвищенню рівня резистентності (стійкості) бактерій до них, як у конкретного пацієнта, так і в суспільстві. Це в майбутньому може викликати величезну проблему для лікування захворювань, викликаних бактеріальними інфекціями.
2) Призначаються антибіотики тільки в тому випадку, коли без них неможливо обійтися.
3) Антибіотики приймаються строго дотримуючись інструкції, де вказана кратність прийому препарату на добу. При недотриманні цього правила в крові може досягатися недостатня концентрація препарату для елімінації (знешкодження) збудника, або навпаки, токсичні концентрації препарату для організму пацієнта, що може значно погіршити стан і викликати незворотні зміни в організмі, які можуть загрожувати життю.
4) Тривалість курсу антибіотикотерапії визначає тільки лікар. Поліпшення загального самопочуття пацієнта не є показанням до відміни антибіотика, так як це не означає повного знешкодження хвороботворних бактерій, а вказує тільки на ефективність препарату. Тільки лікар, враховуючи стан пацієнта, може коригувати призначення. В іншому випадку можливе погіршення стану через деякий час, що може призвести до необхідності призначення повторного курсу антибактеріальної терапії.
5) При погіршенні стану пацієнта під час прийому антибіотика необхідно негайно звернутися до лікаря. Можливі причини: токсичний вплив антибіотика, резистентна мікрофлора, що викликала захворювання, алергічні реакції, загострення супутніх захворювань.
6) Ефективність антибіотика оцінюється через 72 години після початку прийому, при збереженні симптоматики необхідно обов'язково проконсультуватися у лікаря щодо корекції лікування.
7) Антибіотики застосовуються з урахуванням особливостей прийому, які прописані в інструкції, ці правила пов'язані з можливим погіршенням всмоктування препарату, зниженням концентрації антибіотика в крові, або взаємодії з іншими ліками, які можуть посилювати токсичність антибіотика, або надавати інший негативний вплив.
8) Слід обов'язково враховувати наявні хронічні захворювання при призначенні курсу антибіотикотерапії, вік пацієнта, масу тіла. Наприклад, при порушенні роботи печінки і нирок, порушується швидкість виведення препарату, що може призвести до надмірного накопичення в організмі ліків і його значного токсичного впливу.
9) Не можна одночасно вживати противірусні та антибактеріальні препарати, або антибіотики з протигрибковими препаратами, що токсично впливає на печінку та інші органи і може провокувати отруєння і важкі стани.
10) Алкоголь може впливати як на активність, так і на метаболізм антибіотиків впливаючи на активність ферментів печінки, що розщеплюють антибіотики. Деякі антибіотики взаємодіють з алкоголем, що може призвести до значного зниження ефективності антибіотика, а також до виражених побічних ефектів і отруєння.
11) Обов'язково перед початком курсу антибіотикотерапії ознайомтеся з анотацією до препарату, з можливими побічними діями, які може викликати антибіотик. При появі зазначених симптомів обов'язково повідомте про них лікуючому лікарю.
12) Важливо достатньо вживати рідини під час прийому антибіотиків. Це сприятиме виведенню токсинів, які у великій кількості виділяються в кров як живими бактеріями, так і при їх масовому руйнуванні (другі - треті доби від початку прийому антибактеріальних препаратів бактеріолітичної дії). При недостатній регідратації може виникнути значна інтоксикація організму, що призводить до погіршення самопочуття хворого, підвищення температури до 39.0 С і вище. Цей стан помилково може розцінюватися як неефективність антибіотикотерапії і призвести до помилкової корекції лікування.
Лікуючий лікар, призначаючи курс лікування, повинен враховувати всі особливості перебігу захворювання конкретного пацієнта, супутні захворювання, можливість розвитку алергічних реакцій, побічної дії препаратів і взаємодії між собою. Оцінює загальний стан пацієнта і результати лабораторних обстежень, спираючись на доказову медицину і власний досвід у лікуванні даної патології. При виникненні нових симптомів, або погіршенні самопочуття слід негайно повідомляти своєму лікарю. Це дозволить не втратити час, правильно оцінити ситуацію, скоригувати лікування, що сприятиме швидкому одужанню.