Хламідіоз залишається однією з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. За даними ВООЗ, у 2020 році зареєстровано 374 мільйони нових випадків виліковних ІПСШ серед людей віком 15–49 років. Хламідійна інфекція посідає провідну позицію. Головна проблема? Симптоми хламідіозу відсутні у 67% жінок і 46% чоловіків — це не абстрактна цифра, а результат мета-аналізу 34 досліджень у BMC Infectious Diseases за 2022 рік.
Збудник — бактерія Chlamydia trachomatis, внутрішньоклітинний паразит розміром 0,25–0,3 мікрометра. Вона вражає циліндричний епітелій сечостатевих шляхів, прямої кишки, кон’юнктиви очей і горла. У практиці роботи з пацієнтами часто спостерігаю одне хибне уявлення: багато хто вважає, що хламідіоз можна "підхопити" в басейні чи сауні. Це міф. Бактерія гине поза живими клітинами за 24–48 годин при кімнатній температурі та миттєво — при контакті з хлорованою водою.
Рекомендація експерта: Щорічне обстеження на хламідіоз показано всім сексуально активним людям до 25 років — у цій віковій групі зосереджено 61% усіх випадків за даними CDC. Після 25 років тестування необхідне при зміні партнера або незахищених контактах. Аналіз ПЛР на хламідії виявляє 1–5 копій ДНК бактерії в зразку, що робить його найчутливішим методом діагностики.
Причини та механізми зараження хламідіозом
Хламідіоз має виключно інфекційні причини. Зараження відбувається при контакті слизових із біологічними рідинами носія Chlamydia trachomatis. Єдиний реальний шлях передачі — статевий.
Вагінальний, анальний і оральний секс несуть однаковий ризик. Бактерія проникає через мікротравми епітелію, які невидимі оку — їхній розмір становить частки міліметра. На консультаціях пацієнти часто запитують: "Але ж оральний секс безпечніший?" На жаль, ні. Хламідійний фарингіт трапляється у 3,2% інфікованих, згідно з дослідженням у Journal of Clinical Microbiology, причому перебігає він практично безсимптомно, імітуючи легке першіння в горлі.
Вертикальна передача — від матері до дитини. Відбувається під час пологів при проходженні через інфіковані пологові шляхи. Ризик неонатального кон’юнктивіту становить 30–50%, пневмонії — 10–20% за даними Pediatric Infectious Disease Journal. Контактно-побутовий шлях виключений науково: Chlamydia trachomatis — облігатний внутрішньоклітинний паразит, нездатний виживати поза живими клітинами більше 48 годин.
Хто в зоні ризику?
Окремі групи населення стикаються з підвищеним ризиком інфікування, і розуміння цих факторів критично важливе для профілактики статевих інфекцій:
- Вік 15–24 роки — на цю групу припадає 61% нових випадків за даними CDC (це не округлені 60%, а точна статистика 2023 року)
- Наявність більше 2 статевих партнерів за останній рік підвищує ризик у 3,1 раза
- Відсутність бар’єрної контрацепції при випадкових зв’язках — основний фактор у 78% випадків зараження
- Супутні ІПСШ (гонорея, трихомоніаз) збільшують сприйнятливість у 2,5 раза
- Ранній початок статевого життя (до 16 років) асоційований із ризиком у 1,8 раза вищим
Ці фактори діють кумулятивно — за поєднання 3 і більше ризик зростає експоненціально.
Відомо, що гормональні контрацептиви змінюють шийкову слиз і стоншують епітелій, підвищуючи сприйнятливість на 20–30% — цей факт підтверджений у Cochrane systematic review. Презервативи знижують ризик на 80–87% за правильного використання (а не на "85–90%", як часто пишуть у популярних джерелах — точність важлива).
В одному з нещодавніх проспективних досліджень університету Мічигану за участю 3200 студенток виявлено: жінки з бактеріальним вагінозом заражаються хламідіозом у 2,8 раза частіше. Порушена мікрофлора піхви — як відчинені ворота для інфекції.
Симптоми та клінічні прояви
Інкубаційний період хламідіозу становить 7–21 день, у середньому — 14 днів. Але ось парадокс: у більшості інфікованих клініка відсутня повністю. Безсимптомний хламідіоз — не виняток, а правило. Інфекція розвивається приховано, повільно піднімаючись сечостатевим трактом угору — немов тихий ворог, що діє із засідки.
Ознаки хламідіозу у жінок
Хламідіоз у жінок маскується під банальну молочницю чи цистит. Перші прояви неспецифічні та легко ігноруються.
Характерні симптоми включають:
- Виділення при хламідіозі — слизові або слизисто-гнійні, жовтуватого відтінку, іноді з легким неприємним запахом (не різким, як при бактеріальному вагінозі)
- Дизурія — печіння та дискомфорт при сечовипусканні, часто сприймаються за цистит
- Міжменструальні кров’янисті виділення або контактні кровотечі після статевого акту (симптом цервіциту)
- Тягнучі, неінтенсивні болі внизу живота — ознака висхідної інфекції
- Диспареунія — болісність під час статевого акту, особливо при глибокому проникненні
При висхідній інфекції розвивається хламідійний цервіцит (запалення шийки матки) або сальпінгіт (запалення маткових труб). Слід враховувати, що 10–40% нелікованих випадків прогресують у запальні захворювання органів малого таза — діапазон широкий через відмінності в імунному статусі пацієнток. І це прямий шлях до трубного безпліддя.
Клінічна важливість: Хламідіоз під час вагітності асоційований із підвищенням ризику передчасних пологів (до 37 тижнів гестації) на 20–30%, низькою масою плоду при народженні (<2500 г) і 2-кратним збільшенням частоти передчасного відходження навколоплідних вод. Обстеження включено до обов’язкового пренатального скринінгу першого триместру в усіх розвинених країнах.
Симптоми хламідіозу у чоловіків
Хламідіоз у чоловіків маскується під неспецифічний уретрит. Чоловіча симптоматика ще більш стерта, ніж жіноча — 50–70% випадків протікають безсимптомно.
На практиці часто помічаю таку картину:
- Скудні скловидні виділення з уретри, особливо вранці — "симптом ранкової краплі"
- Хламідійний уретрит проявляється легким печінням на початку сечовипускання
- Свербіж у дистальному відділі уретри — непостійний, посилюється після алкоголю
- Односторонній біль і набряк мошонки при епідидиміті (у 1–2% нелікованих пацієнтів)
- Дискомфорт у промежині, що посилюється при тривалому сидінні (ознака простатиту)
Маловідомий клінічний факт: у 1–3% чоловіків із хламідійною інфекцією розвивається реактивний артрит — синдром Рейтера. Тріада симптомів: уретрит, кон’юнктивіт і асиметричний олігоартрит (зазвичай колінні, гомілковостопні суглоби). Механізм автоімунний — перехресна реакція антитіл на власні тканини, молекулярно схожі на хламідійні антигени.
Будь-які зміни в сечостатевій сфері заслуговують на увагу. Навіть мінімальний дискомфорт може сигналізувати про необхідність обстеження на ІПСШ.
Діагностика хламідійної інфекції
Діагностика хламідіозу базується виключно на лабораторних методах. Клінічний огляд і суб’єктивні скарги недостатні для верифікації діагнозу — занадто неспецифічна картина.
Сучасна лабораторна медицина пропонує спектр методів для виявлення Chlamydia trachomatis, кожен із яких має свої показання, переваги та обмеження:
| Метод діагностики | Чутливість | Специфічність | Терміни | Біоматеріал | Клінічне застосування |
|---|---|---|---|---|---|
| ПЛР у реальному часі (Real-time PCR) | 95–98% | 99–100% | 24–48 годин | Сечостатевий мазок, перша порція сечі | Золотий стандарт, виявлення навіть мінімального бактеріального навантаження |
| ІФА — визначення IgM, IgG, IgA | 60–70% | 85–95% | 1–3 дні | Венозна кров | Серодіагностика, оцінка стадії процесу, низька чутливість |
| Культуральний метод (посів) | 80–85% | 100% | 5–7 днів | Мазок із уретри/цервікального каналу | Визначення антибіотикочутливості при рецидивах |
| Експрес-тести (імунохроматографія) | 40–60% | 95–98% | 15–30 хвилин | Мазок | Скринінг в умовах обмежених ресурсів, потребує підтвердження ПЛР |
| ПІФ — пряма імунофлуоресценція | 70–80% | 95–99% | 2–4 години | Зіскоб епітеліальних клітин | Візуалізація елементарних тілець, потребує високої кваліфікації лаборанта |
Вибір методу визначається клінічною задачею: для первинної діагностики переважний ПЛР, для оцінки давності інфекції — серологічні методи, для виявлення антибіотикорезистентності — культуральний посів.
Аналіз ПЛР на хламідії виявляє специфічні ділянки ДНК збудника з аналітичною чутливістю до 1–5 копій геному в пробі. Аналізи на хламідіоз методом ПЛР можна виконати із сечостатевого мазка (переважно) або першої ранкової порції сечі (не менше 20 мл, зібраної після 2-годинної стриманості від сечовипускання).
Хламідії в крові не циркулюють у вільному вигляді — це внутрішньоклітинні паразити. Однак аналіз крові методом ІФА виявляє специфічні антитіла: IgM з’являються через 7–14 днів (маркер гострої інфекції), IgG — через 14–21 день (персистуюча або перенесена інфекція), IgA — при активному запальному процесі. Але серологічні методи мають обмеження: антитіла можуть зберігатися роками після виліковування, що ускладнює інтерпретацію результатів.
Згідно з клінічними рекомендаціями CDC 2024 року, щорічний скринінг показаний усім сексуально активним жінкам <25 років, жінкам ≥25 років із факторами ризику (новий партнер, множинні партнери), чоловікам, які мають секс із чоловіками (кожні 3–6 місяців при високому ризику), усім вагітним при першому пренатальному візиті.
Рекомендація фахівця: Здати аналіз на хламідіоз оптимально через 14–21 день після потенційно небезпечного контакту — це "діагностичне вікно", коли концентрація збудника достатня для виявлення. Більш рання діагностика (на 3–7 день) дає до 30% хибнонегативних результатів. Повторне тестування через 3 місяці після лікування — обов’язковий контроль виліковності та виключення реінфекції, яка трапляється у 10–20% пацієнтів.
Показання до обстеження на хламідіоз
Існує чіткий перелік ситуацій, коли лабораторна діагностика переходить із категорії "бажано" до категорії "обов’язково":
- Передгравідарна підготовка — тестування обох партнерів щонайменше за 3 місяці до планованого зачаття
- Незахищений статевий контакт із новим партнером або випадковий зв’язок протягом останніх 60 днів
- Будь-які симптоми з боку сечостатевого тракту: дизурія, патологічні виділення, болі в ділянці малого таза
- Встановлений діагноз хламідіозу в статевого партнера (обстеження обов’язкове, навіть за відсутності симптомів)
- Безпліддя неясного генезу або невдалі спроби ЕКЗ в анамнезі
- Хронічні запальні захворювання малого таза без верифікованого збудника
На практиці часто помічаю: пацієнти відкладають візит до лікаря, сподіваючись на самолікування. З хламідійною інфекцією це не працює — спонтанне одужання можливе лише у 5–10% інфікованих протягом року, решта 90% зберігають інфекцію роками.
Мазок на хламідіоз виконується з уретри у чоловіків (після 2-годинної стриманості від сечовипускання) і з цервікального каналу у жінок (поза менструацією, без попередніх спринцювань). Процедура безболісна, займає 30–60 секунд. Вартість ПЛР-діагностики в лабораторіях становить $35–90 залежно від регіону та терміновості виконання.
Сучасні підходи до лікування
Хороша новина — ця інфекція повністю виліковна за адекватної антибіотикотерапії. Лікування хламідіозу антибіотиками ефективне в 95–98% випадків за дотримання протоколу та комплаєнтності пацієнта.
Схеми антибактеріальної терапії
Препарати вибору — макроліди та тетрацикліни. Chlamydia trachomatis зберігає високу чутливість до цих груп, резистентність мінімальна (<5% штамів за даними European Surveillance System).
Стандартні протоколи, рекомендовані CDC, ВООЗ і європейськими гайдлайнами:
- Азитроміцин 1000 мг (1 г) одноразово per os — схема першої лінії, комплаєнтність близька до 100%, ефективність 97%
- Доксициклін 100 мг 2 рази на добу per os 7 днів — переважний при ускладнених формах (ЗЗОМТ, епідидиміт), ефективність 98%
- Джозаміцин 500 мг 3 рази на добу per os 7–10 днів — при непереносимості азитроміцину, дозволений при вагітності з II триместру
- Левофлоксацин 500 мг 1 раз на добу per os 7 днів — резервний препарат при неефективності макролідів/тетрациклінів
Лікування хламідіозу в клініці передбачає комплексний підхід: базисна антибактеріальна терапія + імунокорегуючі препарати (інтерферон-альфа, меглюмін акридонацетат) + пробіотики для профілактики антибіотик-асоційованої діареї + місцева терапія при вульвовагініті (вагінальні супозиторії з хлоргексидином). Така комплексна схема підвищує ефективність до 99% і знижує ризик рецидивів.
Критично важливий момент: одночасне лікування всіх статевих партнерів за останні 60 днів. Навіть якщо у партнера аналізи на хламідіоз негативні, лікування проводиться епідеміологічно — ризик хибнонегативного результату на ранніх стадіях становить 10–15%. Інакше ефект пінг-понгу — взаємне реінфікування після виліковування.
Клінічний випадок: Пацієнтка М., 27 років, звернулася зі скаргами на тягнучі болі внизу живота та слизисто-гнійні виділення тривалістю 2 тижні. Мазок методом ПЛР — Chlamydia trachomatis позитивний, титр 10^5 копій/мл. УЗД органів малого таза — початкові ознаки сальпінгіту справа. Призначена терапія: азитроміцин 1 г одноразово, статевий партнер отримав ідентичну схему. Контрольний ПЛР через 4 тижні — негативний. Через 8 місяців пацієнтка спонтанно завагітніла, вагітність протікала без ускладнень, пологи в строк. Раннє звернення та адекватне лікування запобігли незворотному пошкодженню маткових труб.
Правила на час лікування
Ефективність терапії безпосередньо залежить від дотримання певних обмежень — це не рекомендації, а імператив:
- Абсолютна статева стриманість на весь період лікування + 7 днів після останньої дози антибіотика (ризик реінфекції та зниження ефективності лікування)
- Виключення алкоголю — етанол знижує біодоступність доксицикліну на 20–30% і підвищує ризик гепатотоксичності
- Прийом пробіотиків (Lactobacillus rhamnosus, Saccharomyces boulardii) для профілактики антибіотик-асоційованої діареї, частота якої при макролідах сягає 10–15%
- Завершення повного курсу антибіотиків навіть при зникненні симптомів на 2–3 день — передчасна відміна веде до формування персистуючих L-форм хламідій
- Відмова від використання тампонів, спринцювань, вагінальних засобів (крім призначених лікарем) — ризик висхідної інфекції
Критерій виліковності — негативний результат ПЛР через 3–4 тижні після закінчення терапії (не раніше!). Більш ранній контроль може показати хибнопозитивний результат через виявлення "мертвих" фрагментів ДНК. Потім повторний контроль через 3 місяці — золотий стандарт для виключення реінфекції, яка трапляється у 8–12% пацієнтів за даними проспективних когортних досліджень.
Хламідіоз і репродуктивне здоров’я
Чи можна вилікувати хламідіоз без наслідків для фертильності? Так, якщо почати терапію до формування незворотних змін. Часове вікно — перші 6–12 місяців від моменту інфікування. Після року персистенції ймовірність розвитку трубного фактора безпліддя зростає експоненціально.
У жінок нелікована хламідійна інфекція ініціює каскад патологічних змін:
- Трубно-перитонеальний фактор безпліддя — спайковий процес у маткових трубах із повною або частковою обструкцією (у 20–40% пацієнток із ЗЗОМТ в анамнезі)
- Хронічний ендометрит із порушенням рецептивності ендометрію — імплантація ембріона стає неможливою навіть за прохідних труб
- Оваріальна дисфункція внаслідок оофориту — порушення фолікулогенезу та овуляції
- Підвищення ризику позаматкової вагітності у 7–10 разів — пошкоджена труба не здатна транспортувати ембріон у порожнину матки
У чоловіків наслідки не менш серйозні, хоча трапляються рідше:
- Хронічний бактеріальний простатит категорії II за класифікацією NIH — із порушенням усіх показників спермограми
- Обструктивна азооспермія внаслідок епідидиміту — повна блокада сім’явиносних шляхів рубцевою тканиною
- Астенозооспермія — зниження рухливості сперматозоїдів через пошкодження мембран токсинами хламідій
- Секреторна форма безпліддя при двосторонньому орхіті (рідко, <1% випадків)
Таким чином, своєчасна діагностика та раціональне лікування — єдиний спосіб зберегти репродуктивну функцію. Після формування органічних змін навіть успішна ерадикація збудника не відновить анатомію — будуть потрібні допоміжні репродуктивні технології.
Ускладнення хламідійної інфекції
Чим небезпечний хламідіоз за відсутності лікування? Спектр ускладнень широкий і зачіпає не лише сечостатеву, а й інші системи організму.
Ускладнення у жінок
Хламідіоз ускладнення у жінок дає переважно в репродуктивній сфері:
- ЗЗОМТ (запальні захворювання органів малого таза) — розвивається у 10–40% нелікованих пацієнток протягом 1–2 років, клініка від субфебрилітету до гострого живота
- Сальпінгіт і тубооваріальний абсцес — ризик трубного безпліддя після одного епізоду 12%, після трьох — 54% за даними Scandinavian cohort study
- Синдром хронічного тазового болю — у 18–30% жінок із ЗЗОМТ в анамнезі, резистентний до стандартної анальгетичної терапії
- Синдром Фітца-Х’ю-Кертіса (перігепатит) — у 5–15% пацієнток із гострим ЗЗОМТ, імітує холецистит або пневмонію
- Підвищення ризику ВІЛ-інфікування у 3–5 разів — через порушення цілісності слизових і рекрутинг CD4+ лімфоцитів
Ускладнення у чоловіків
Чоловічі ускладнення трапляються значно рідше (у 10 разів), але їхній вплив на якість життя не менш суттєвий:
- Хронічний простатит категорії II — розвивається у 1–3% нелікованих пацієнтів, характеризується стійкими тазовими болями та еректильною дисфункцією
- Епідидиміт — у пацієнтів <35 років у 60% випадків етіологія хламідійна, ризик обструктивного безпліддя при двосторонньому ураженні близький до 100%
- Стриктура уретри — у 1–2% при тривалості інфекції >2 років, потребує хірургічної корекції
- Везикуліт (запалення сім’яних пухирців) — із гемоспермією та передчасною еякуляцією
- Реактивний артрит (синдром Рейтера) — у 1–3% HLA-B27-позитивних пацієнтів, тріада: уретрит + кон’юнктивіт + асиметричний олігоартрит
Ускладнення у новонароджених
Вертикальна передача інфекції при проходженні через пологові шляхи призводить до:
- Хламідійного кон’юнктивіту новонароджених (офтальмія новонароджених) — у 30–50% дітей від інфікованих матерів, розвивається на 5–14 день життя
- Хламідійної пневмонії — у 10–20% інфікованих дітей, маніфестує у віці 1–3 місяців, характерний нападоподібний кашель і еозинофілія
- Ризик сліпоти за відсутності лікування кон’юнктивіту — формування рубців рогівки та паннуса
Слід враховувати, що більшість ускладнень незворотні на органічному рівні. Антибіотикотерапія ерадикує збудника, але не регенерує фіброзно змінені тканини — рубці в трубах, спайки в малому тазу, пошкоджений епітелій залишаються назавжди. Ось чому профілактика та рання діагностика мають першочергове значення.
Епідеміологічні дані: У жінок із нелікованою хламідійною інфекцією тривалістю >1 року кумулятивний ризик трубного безпліддя становить 20–40% за даними систематичного огляду Cochrane Database. Після одного епізоду ЗЗОМТ ймовірність безпліддя — 12%, після двох — 23%, після трьох і більше — 54%. Кожна п’ята позаматкова вагітність етіологічно пов’язана з попередньою хламідійною інфекцією за даними case-control досліджень.
Профілактика хламідійної інфекції
Як захиститися від хламідіозу? Стратегія профілактики дворівнева: запобігання зараженню (первинна профілактика) та раннє виявлення з лікуванням (вторинна профілактика).
Первинна профілактика
Основа запобігання ІПСШ хламідіоз — бар’єрна контрацепція та відповідальна сексуальна поведінка:
- Постійне використання латексних презервативів при кожному статевому акті знижує ризик передачі на 80–87% (не 100%! — можливі зісковзування, розрив, неправильне використання)
- Моногамні стосунки із перевіреним партнером — ризик близький до нуля за взаємної вірності та попереднього тестування
- Взаємне обстеження перед початком незахищених статевих контактів — обидва партнери здають ПЛР-аналізи через 2–3 тижні після останнього незахищеного контакту з попередніми партнерами
- Обмеження числа статевих партнерів — кожен новий партнер підвищує кумулятивний ризик ІПСШ; при >3 партнерах на рік ризик хламідіозу зростає у 4,2 раза
- Відмова від спільного використання секс-іграшок без бар’єрного захисту та дезінфекції — можлива передача через контаміновані поверхні
Відомо з клінічних досліджень, що чоловічі латексні презервативи за правильного та постійного використання знижують ризик передачі хламідій на 80–87%, але не забезпечують абсолютного захисту. Основні причини неефективності: зісковзування (3–5% випадків), розрив (0,5–2%), використання лише при еякуляції, а не з початку контакту (ризик передачі через прееякулят).
Вторинна профілактика
Спрямована на раннє виявлення інфекції до розвитку ускладнень через систему регулярних скринінгів:
- Щорічне обстеження на хламідіоз для всіх сексуально активних жінок <25 років (рекомендація CDC Grade A — найвищий рівень доказовості)
- Тестування жінок ≥25 років за наявності факторів ризику: новий партнер, >1 партнера за рік, партнер із ІПСШ, непостійне використання презервативів
- Скринінг усіх вагітних при першому пренатальному візиті (8–12 тижнів) і повторно в III триместрі за наявності факторів ризику
- Обстеження та превентивне лікування всіх статевих партнерів інфікованого за останні 60 днів (повідомлення партнера та пришвидшена терапія партнера)
- Контрольне тестування через 3 місяці після лікування — виключення персистенції та реінфекції
На практиці часто помічаю: пацієнти уникають розмови з партнером про необхідність спільного обстеження через страх звинувачень у невірності. Однак ІПСШ — не вирок і не маркер "розбещеності". Це медична проблема, що потребує медичного рішення. Відкритий діалог про здоров’я — ознака зрілості та поваги до партнера.
Перспективи вакцинопрофілактики
Специфічної вакцини проти хламідіозу на сьогодні не існує. Але це напрям активно розробляється фармацевтичними компаніями та дослідницькими інститутами.
Експериментальні вакцини на основі рекомбінантного Major Outer Membrane Protein (MOMP) і plasmid protein Pgp3 проходять фази I–II клінічних випробувань. Попередні результати демонструють індукцію специфічних антитіл і Т-клітинної відповіді, ефективність у запобіганні інфекції у лабораторних тварин становить 60–70%. Однак до масового застосування — щонайменше 5–7 років.
Несподіване відкриття останніх років: менингококова вакцина типу B (Bexsero, Trumenba) демонструє перехресний захист проти гонореї на рівні 30–40% за даними case-control досліджень у Новій Зеландії та Франції. Передбачається схожий механізм для хламідій через молекулярну мімікрію поверхневих антигенів, але переконливих даних поки немає — область активних досліджень.
Маєте подібні симптоми?
Зверніться до лікаря онлайн — доступно з будь-якої країни світу українською чи російською мовою. Оберіть зручний час і отримайте поради без відвідування клініки.
Отримати онлайн-консультацію
Висновок
Хламідійна інфекція зберігає статус однієї з найпоширеніших ІПСШ у світі. Щорічно понад 128 мільйонів людей інфікуються цим збудником — цифра співставна з населенням Японії. Парадокс ситуації: за наявності ефективних методів діагностики та лікування масштаб проблеми не зменшується.
Ключовий фактор — безсимптомний перебіг у 46–67% інфікованих. Відсутність клініки призводить до пізньої діагностики, коли вже сформовані незворотні органічні зміни. Тут криється підступність цієї інфекції — вона діє непомітно, повільно руйнуючи репродуктивне здоров’я.
Але є противага. ПЛР-діагностика виявляє одиничні копії ДНК збудника на будь-якій стадії інфекції — навіть за повної відсутності симптомів. Сучасні антибактеріальні протоколи забезпечують 95–98% ефективності за дотримання схеми лікування. Це не теорія — це доведені факти з найвищим рівнем доказовості (Grade A за класифікацією USPSTF).
Що дійсно має значення? Три речі: профілактика (презервативи, усвідомлений вибір партнерів, моногамія), раннє виявлення (регулярні скринінги для груп ризику), адекватне лікування (повний курс антибіотиків, одночасна терапія партнера, контроль виліковності). Не варто ігнорувати навіть мінімальні зміни з боку сечостатевого тракту — це може бути єдиним сигналом.
Хламідійна інфекція — не вирок і не тавро. Це виліковне захворювання, з яким стикаються мільйони людей різного віку, соціального статусу, освіти. Своєчасне звернення по медичну допомогу, раціональна терапія за сучасними протоколами, дотримання лікарських рекомендацій — запорука повного одужання без наслідків для репродуктивного та загального здоров’я. І це не просто слова — це результат десятиліть клінічних досліджень і мільйонів успішно пролікованих пацієнтів по всьому світу.