Якщо температура тримається понад тиждень, біль у горлі не минає, а на шиї з’явилися болючі лімфовузли, це може вказувати на інфекційний мононуклеоз. Найчастіше його спричиняє вірус Епштейна-Барр (ВЕБ). Діагноз ставить лікар за оглядом і, за потреби, аналізами крові. Хвороба зазвичай минає сама за кілька тижнів, але потребує нагляду через ризик ускладнень.
Інфекційний мононуклеоз – це гостра вірусна інфекція, що вражає лімфоїдну тканину: мигдалики, шийні лімфовузли, печінку, селезінку. Простими словами, мононуклеоз – це інфекція, під час якої імунна система активно реагує на вірус: у крові часто з’являються атипові мононуклеари – змінені лімфоцити, від яких хвороба й дістала назву. Відома й під назвами вірусний мононуклеоз, хвороба Філатова, моноцитарна ангіна, залозиста лихоманка.
Хворіють найчастіше підлітки й молоді дорослі, а в малюків хвороба нерідко проходить під виглядом застуди. Більшість дорослих мають антитіла до вірусу: колись вони вже перехворіли, часто непомітно. Перші дні мононуклеоз легко сплутати зі звичайною ГРВІ, а ускладнення, хоч і рідкі, бувають серйозними.
Причини мононуклеозу, як він передається і скільки людина заразна
Збудник інфекційного мононуклеозу – вірус Епштейна-Барр, представник родини герпесвірусів, до якої входять вісім типів, що вражають людину. За міжнародною нумерацією це герпесвірус людини 4 типу. Після зараження ВЕБ не зникає: він лишається в організмі на все життя в неактивному стані й час від часу виділяється зі слиною без жодних симптомів.
Головний шлях передачі – слина, як зазначають і Центри з контролю та профілактики захворювань США (CDC). Тому мононуклеоз передається через поцілунки, спільні чашки, пляшки, столові прибори й зубні щітки, іграшки, які діти тягнуть до рота. Можливі й краплі слини при кашлі на близькій відстані. Заразність помірна, нижча, ніж у застуди. Дуже рідко вірус потрапляє з донорською кров’ю чи при трансплантації органів. Найбільше випадків там, де багато дітей і молоді: у садках, школах, гуртожитках.
Інкубаційний період у середньому триває чотири–шість тижнів; джерело зараження встановлюють нечасто. Вірус можуть передавати ще до появи симптомів, під час хвороби й тижні, подекуди місяці після одужання.
Так, мононуклеоз заразний. Вірус передається зі слиною – під час поцілунків, через спільний посуд, пляшки, іграшки – і ще до появи симптомів. Після одужання він може виділятися тижні, подекуди місяці, проте довга ізоляція зазвичай не потрібна: достатньо окремого посуду й звичайної гігієни.
Симптоми інфекційного мононуклеозу
Починається хвороба зазвичай поступово: слабкість, головний біль, невелике підвищення температури, потім біль у горлі. У розпал захворювання температура може сягати 39–40 °С, мигдалики набрякають і вкриваються нальотом, збільшуються шийні лімфовузли, нерідко з’являється одутлість повік чи обличчя, закладеність носа й гугнявість голосу. Ці прояви можуть зберігатися кілька тижнів і помітно впливають на самопочуття.
Не завжди все так яскраво. У частини хворих, особливо в малих дітей, мононуклеоз проходить без температури або з незначним її підвищенням. Іноді з’являється висип – як прояв самої хвороби чи реакція на призначений препарат; про висип лікарю кажуть обов’язково.
Мононуклеоз чи ангіна? Відрізнити на око складно, бо горло болить і мигдалики в нальоті в обох випадках. Підказують температура з болем у горлі довше тижня, збільшені лімфовузли не лише на шиї, а й у пахвах, виражена втома, відсутність ефекту від антибіотиків. Розрізнити допомагають аналізи: загальний аналіз крові, експрес-тест на стрептокок, за потреби – антитіла до ВЕБ. Антибіотик потрібен при стрептококовій ангіні й не потрібен при мононуклеозі, тож тактика залежить від того, що знайшов лікар.
Основні симптоми мононуклеозу, за яких потрібен лікар
Нижче зібрано ознаки, які не варто пропускати:
- Підвищена температура тіла (до 39–40 °С);
- Болючі збільшені лімфовузли, особливо шийні;
- Біль у горлі, наліт на мигдаликах, тонзиліт або ангіна;
- Закладеність носа та гугнявість голосу;
- Збільшення печінки й селезінки – його визначає лікар;
- Втома та слабкість;
- Висип (не завжди).
Збіг кількох пунктів – привід для огляду лікаря, а не для самолікування.
Мононуклеоз у дітей і дорослих: симптоми та перебіг
Інфекційний мононуклеоз у дітей частіше легший. Симптоми мононуклеозу в дітей бувають стертими й нагадують ГРВІ: невелика температура, слабкість, збільшені лімфовузли. Малюки хворіють нерідко непомітно, і діагноз з’ясовується випадково за аналізом крові. У школярів і підлітків симптоми зазвичай вираженіші: висока температура, сильний біль у горлі та втомлюваність, що може зберігатися тижнями. Якщо симптоми в дитини не минають понад тиждень, її краще показати педіатру, який оцінить лімфовузли, живіт і за потреби призначить аналізи.
Мононуклеоз у дорослих, особливо молодих, частіше перебігає яскраво: температура вища, лімфовузли, печінка й селезінка збільшені виразніше. У старшому віці мононуклеоз трапляється рідше, адже більшість людей уже мають антитіла.
Форми мононуклеозу
За вираженістю проявів лікарі розрізняють три форми інфекційного мононуклеозу:
- Типова. Є всі класичні ознаки: температура, горло, лімфовузли, збільшення селезінки.
- Безсимптомна. Інфікування виявляють лише за аналізами.
- Стерта. Ознаки мінімальні або схожі на звичайну респіраторну інфекцію.
Перебіг може бути типовим, стертим або безсимптомним. Ураження інших органів розглядають окремо – як ускладнення, про них нижче.
Чим небезпечний мононуклеоз: ускладнення та наслідки
У більшості дітей і дорослих інфекційний мононуклеоз закінчується одужанням без наслідків, а небезпечним його роблять рідкі ускладнення. Найвідоміше – збільшення селезінки з ризиком розриву. За різними даними, це трапляється менш ніж в одному відсотку випадків. Можливі зміни в крові, помірне ураження печінки із зростанням печінкових проб, набряк мигдаликів, який заважає дихати чи ковтати. У поодиноких випадках – неврологічні ускладнення (енцефаліт, менінгіт) і порушення ритму серця.
У рідкісних випадках ВЕБ-інфекція може супроводжуватися проявами з боку очей, зокрема кон’юнктивітом. Антибактеріальні краплі вірусну інфекцію не лікують. Докладніше про те, чому очні краплі можуть бути неефективними при кон’юнктивіті, читайте в окремій статті.
Окрема тема – вагітність. Доказова база щодо впливу мононуклеозу, спричиненого вірусом Епштейна-Барр, на плід обмежена. Проте схожу картину дають цитомегаловірус і токсоплазмоз, які для плода небезпечні, тому вагітній із температурою, болем у горлі й збільшеними лімфовузлами варто якнайшвидше звернутися до лікаря й обстежитися.
Мононуклеоз небезпечний не сам по собі, а рідкими ускладненнями: збільшеною селезінкою з ризиком розриву, набряком мигдаликів, що заважає дихати, змінами в крові. Більшість дітей одужує без наслідків. Невідкладна допомога потрібна, якщо дитині важко дихати чи ковтати слину або раптово виник сильний біль у животі зліва вгорі.
Діагностика інфекційного мононуклеозу: аналізи й атипові мононуклеари
Діагностика починається з огляду горла, лімфовузлів і живота та розпитування про перебіг хвороби; типові випадки лікар нерідко розпізнає за симптомами. За потреби призначають загальний аналіз крові, де часто виявляють підвищену кількість лімфоцитів та атипові мононуклеари – змінені клітини, що беруть участь в імунній відповіді на вірус. Самі по собі вони діагнозу не доводять: подібна картина трапляється при цитомегаловірусній інфекції й рідше при гострій ВІЛ-інфекції, тому лікар зважує й інші причини. Залежно від клінічної картини лікар може призначити такі діагностичні дослідження:
- Загальний аналіз крові. Показує лімфоцитоз і атипові мононуклеари.
- Біохімічний аналіз крові. Оцінює печінку: АЛТ, АСТ, білірубін.
- Антитіла до вірусу Епштейна-Барр. VCA IgM, VCA IgG та EBNA – основне специфічне підтвердження.
- ПЛР на ДНК ВЕБ. За особливих показань: неясна серологія, імунодефіцит, тяжкий чи нетиповий перебіг.
Розшифровка залежить від стадії: IgM до VCA без антитіл до EBNA вказує на свіжу інфекцію, а IgG до VCA разом з EBNA – на перенесену раніше. Швидкий монотест у малих дітей і на початку хвороби часто хибнонегативний, тож негативний результат мононуклеоз не виключає.
Лікування інфекційного мононуклеозу – коротко
Препарату, який прибирає вірус, немає, тому допомога переважно підтримувальна: спокій, достатньо рідини, зниження температури, нагляд за самопочуттям і станом селезінки. Антибіотики потрібні лише за приєднання бактеріальної інфекції: настанова МОЗ України не рекомендує призначати їх при мононуклеозі рутинно, а противірусні й імуномодулятори до стандарту для неускладненої хвороби не входять. Як проходить лікування мононуклеозу у дітей і за яких ознак потрібна невідкладна допомога, докладно описано на окремій сторінці.
Мононуклеоз виліковний у тому розумінні, що хвороба минає сама, зазвичай за кілька тижнів, хоча втома іноді зберігається довше. Позбутися самого вірусу не можна: він лишається в неактивному стані на все життя, але це не заважає повноцінному життю й не вимагає повторних курсів терапії.
Відновлення після мононуклеозу
Після гострого періоду слабкість може зберігатися кілька тижнів. Відновленню сприяють нормальний сон, прогулянки, повноцінне харчування й поступове повернення до навантажень; термін залежить від самопочуття й оцінки лікаря, особливо якщо селезінка була збільшена. Якщо печінкові проби були змінені, лікар призначає контрольні аналізи. Препарати для підтримки печінки призначають лише за показаннями.
Профілактика мононуклеозу
Вакцини проти інфекційного мононуклеозу немає, а повністю уникнути вірусу складно, адже його носіями є більшість дорослих. Знизити ризик допомагають прості речі: не ділитися чашками, пляшками, столовими приборами й зубними щітками, не давати малюкам чужі іграшки й пустушки, мити руки, у розпал хвороби обмежити тісний контакт з хворим.
Дієта при мононуклеозі
Більшості пацієнтів суворої дієти не потрібно. Коли боляче ковтати, легше проходять м’яка тепла їжа й багато рідини. За нудоти чи змінених печінкових проб їжу краще робити легшою, менш жирною та смаженою, а конкретні обмеження визначає лікар.
Маєте подібні симптоми?
Зверніться до лікаря онлайн — доступно з будь-якої країни світу українською чи російською мовою. Оберіть зручний час і отримайте поради без відвідування клініки.
Отримати онлайн-консультацію
Коли звернутися до лікаря
До лікаря варто йти, якщо температура з болем у горлі тримається понад кілька днів, збільшені лімфовузли не зменшуються, дитина надмірно втомлена й відмовляється від їжі. На прийомі в Астрамедіці педіатр чи сімейний лікар допоможе відрізнити мононуклеоз від ангіни й інших інфекцій та визначить тактику. Тактику лікування мононуклеозу в дитини докладно описано на окремій сторінці клініки.