Алергія – це реакція організму на чужорідні білки, так звані антигени. Вони можуть міститися у траві, шерсті тварин, їжі, пилку рослин, хімічних речовинах. Запустити алергічні процеси в організмі може все, що завгодно. За останніми даними науковців, на алергію страждають 2/3 людей планети.
Алергічна реакція у кожної людини проявляється по-своєму. Це може бути свербіж, сльозоточивість, нежить, червоні висипання на шкірі тощо. Досить часто, ці симптоми намагаються прибрати антигістамінними препаратами. Однак, вони здатні лише позбавити симптомів алергії, а не ліквідувати її причину. Причину виникнення алергічної реакції можна з’ясувати лише за допомогою алергопроб.
Діагностувати алергію можна у будь-який час. Зазвичай лікар збирає скарги та анамнез, а потім призначає аналізи. Результати лабораторних аналізів не обов’язково покажуть наявність хвороби, але у пацієнта можливо виявляться специфічні імоноглобуліни, які згодом переростуть в алергію.
Найвідомішим методом медичної діагностики на алергію є алергопроби. Вони допомагають виявити індивідуальну реакцію організму на хімічні елементи та їх сполуки. Популярність алергопроб пояснюється тим, що вони практично безболісні та охоплюють широкий спектр алергенів. У діагностиці розрізняють декілька видів алергопроб:
Зробити аналіз на алергопроби пропонують у багатьох приватних клініках. Медичний центр Астрамедика в Києві проводить тестування на алергени з використанням сучасного лабораторного обладнання. Нашим клієнтам гарантовані висока точність та достовірність результатів.
Загальний аналіз крові проводиться у випадку діагностики будь-якого захворювання. Його можна призначати усім пацієнтам без обмежень. У разі обстеження на алергію, загальний аналіз крові дає уявлення про клітинний склад біологічної рідини. Для того, щоб визначити ступінь сенсибілізації, слід провести розгорнуте дослідження з визначенням лейкоцитарної формули.
Аналіз здійснюють на основі крові з вени. На алергічну природу захворювання, як правило, вказують наступні зміни:
Вміст у сироватці крові еритроцитів, тромбоцитів, гемоглобіну при цьому залишається нормальним.
Визначення в крові специфічних антитіл G та Е – це достовірний спосіб діагностики сенсибілізації (підвищення чутливості організму) до певного антигену. Алергопроби дають можливість встановити конкретний антиген в генезі імунопатологічної реакції.
Дослідження крові на на імоноглобуліни Е
Загальний іноглобулін Е показує наявність алергічної реакції, але що саме є алергеном за допомогою такого тесту визначити неможливо. Підвищений рівень IgE в крові пацієнта говорить про те, що протягом найближчих 18 місяців у людини збільшується ризик розвитку алергічних захворювань. У порівнянні з людьми, що мають нормальну концентрацію загального імоноглобуліну Е, цей ризик вище в 10 разів.
Антитіла класу IgG та IgE є головними показниками реакції на алергени. Від їх рівня залежить характер перебігу захворювання. Так реакції негайного типу протікають за безпосередньої участі підвищеного значення імоноглобуліну Е.
У випадку підвищеного імоноглобуліну G проходять уповільнені реакції, що виникають через кілька годин або днів після взаємодії з алергеном. У загальній кількості всіх імуноглобулінів переважає IgG, який має найтриваліший період піврозпаду. Він триває 21 день, що дозволяє визначити, як реагує організм на алерген навіть через кілька тижнів після контакту з ним.
В ході такого аналізу перевіряються різні панелі. Їх існує дуже багато, кожна має конкретну задачу і об’єднує алергени за способом проникнення в організм. Наприклад, грибкова панель – це поширені цвільові грибки, панель Mix – на алкоголь. Також визначається чутливість харчові продукти, до тварин і птахів, комах, побутових алергенів, лікарських речовин, трав, пилку і т.д.
Для визначення IgG та IgE потрібна сироватка крові, тому під час аналізу у пацієнтів забирається кров з вени. За допомогою даного типу обстеження вдається визначити переважну частину алергій.
Шкірні проби на алергени передбачають прямий контакт з алергеном. На організм впливають речовиною, що містить негативний реагент і таким чином провокують негативну реакцію.
Шкірні алергопроби поділяються на декілька методів:
ПРІК-тести – це діагностична методика на визначення алергену в лабораторних умовах. Тестування проводиться з використанням розчинів різних алергенів. Пацієнту роблять прокол на шкірі (типовою зоною виступає передпліччя або спина) і наносять невелику краплю алергену. Через приблизно 20 хвилин можна спостерігати чи з’явилася реакція на конкретний алерген у вигляді гіперемії та папули певного розміру. За одну процедуру вдається відслідкувати реакцію на 10-16 алергенів.
Для зручності існують спеціальні панелі алергопроб:
Внутрішньошкірний тест – це ще один метод нашкірного тестування на алергію. Під час його проведення алерген вводять в глибокі шари дерми. В результаті такої маніпуляції, розчин, що містить негативний реагент, доставляється до проблемної ділянки організму швидше, а результат виявляється більш точним.
Метод втирання реалізується без порушення цілісності шкірних покривів. Алергенний розчин в шкіру пацієнта втирають. Одночасно із втиранням алергену на іншій ділянці тіла наносять та розтирають звичайний фізрозчин. Це дозволяє відрізнити алергічну реакцію від симптомів, що виникають у разі інтенсивного тертя (печіння, почервоніння тощо).
Аплікаційні проби (патч тест) – передбачають кріплення оброблених антигенами пластирів на шкіру спини. Таке тестування вважається найменш агресивним методом обстеження. З пластирем людині потрібно ходити протягом 48 годин. Таким чином перевіряється реакція шкіри на алерген, наприклад, контактний дерматит.
Полоскальний тест – призначається для діагностування харчової або лікарської непереносимості. Під час процедури провокують контактування антигену зі слизовою оболонкою рота після чого оцінюють кількість лейкоцитів. Чутливість до речовини призводить до гальмування еміграції нейтрофілів і свідчить про наявність алергії.
Деякі медичні центри пропонують клієнтам інші способи виявлення алергії. Результативними вважається радіоаллергосорбентний тест (РАСТ).
У випадку проведення РАСТ-тесту рівень IgE визначається після введення конкретних тригерів, тобто передбачуваних алергенів. Обстеження можна робити не скасовуючи антигістамінних препаратів. РАСТ-тест також використовують для визначення алергічних реакцій у найменших пацієнтів.
Також для проведення алергопроб використовують радіоімуносорбентний паперовий індикатор (RIST). Він допомагає з’ясувати рівень антитіл IgE та IgG. Метод інформативний у разі діагностування аллергорініту, астми, бронхіту та синусіту.
Провокаційні тести – це оральні або назальні провокаційні алергічні тести. Їх проводять у випадках підозри алергії на продукти харчування чи лікарські препарати. Під час проведення процедури алерген, на який є підозра, з’їдається або вдихається малими дозами. Це робиться до тих пір, поки не проявиться позитивна відповідь організму на антиген.
Аналіз крові та шкірні проби на алергени – це найпоширеніші методи встановлення захворювання на алергію та з’ясування його причин. Тим не менш, чимало пацієнтів віддають перевагу усе ж таки саме аналізу крові. Особливо, якщо це стосується дітей. Так відбувається за декількох причин:
Алергопроби мають призначатися лише спеціалістом. Як правило, це лікар-алерголог. Щоб отримати достовірний результат, слід правильно підготуватися до тестування:
Протипоказаннями до проведення алергопроб є вагітність, ГРВІ, ангіна, схильність до судом.