Анемія
Анемія – це особливий стан людини під час якого в крові зменшується кількість еритроцитів та гемоглобіну. У більшості випадків анемія не є окремим захворюванням, вона проявляється як вторинна проблема різних патологічних станів. Виняток становить хіба що залізодефіцитна анемія, яка обумовлена недостатністю заліза в організмі.
Причинами анемії частіше за все стають кровотечі, дефіцит заліза, вітамінів В9 та В12, підвищений гемоліз, аплазія кісткового мозку. Варто сказати, що недокрів’я також спостерігається у людей, які часто сидять на дієтах, жінок з рясними менструаціями, пацієнтів з хронічними захворюваннями (рак, геморой, виразка шлунку чи дванадцятипалої кишки).
Діагностика анемії
Основними симптомами анемії є підвищена стомлюваність, запаморочення, тахікардія, задишка під час фізичних навантажень, шум у вухах, випадіння волосся, проблеми з зубами та нігтями, блідість шкіри та слизових оболонок. У разі наявності таких проявів в першу чергу слід звернутися до кваліфікованого лікаря. У разі підозри на анемію, фахівець призначить лабораторне обстеження та правильно розшифрує результати аналізу. Окрім того, він складе анамнез захворювання та оцінить ймовірність виникнення анемії через наявність у людини певних патологій.
Діагностика анемії проводиться лікарем не підставі загального аналізу крові та додаткових аналізів в залежності від причини патологічного стану. Крім низького гемоглобіну важливе значення має кількість еритроцитів, їх форма та розмір, наявність недозрілих клітин. У разі залізодефіцитної анемії лікар може призначити цілу низку аналізів.
Вітамін В12 (ціанокалабаламін).
Цей вітамін відіграє ключову роль в процесі формування еритроцитів, клітинному та тканинному обміні, роботі нервової системи, синтезі нуклеїнових кислот. Нестача вітаміну В12 може стати причиною макроцитарної анемії, під час якої кількість еритроцитів у крові знижується з одночасним збільшенням їх розмірів. Такі клітини називають макроцитами. Макроцити мають досить короткий термін життєдіяльності і швидко руйнуються, що призводить до нестачі кисню в органах і тканинах. В результаті людина відчуває постійну слабкість, у неї з’являється хронічна втома та блідість.
Нестача вітаміну В12 може бути спричинена різними факторами. Один з них недостатнє надходження вітаміну протягом тривалого часу. З огляду на те, що вітамін В12 потрапляє до організму переважно з продуктами тваринного походження, в групі ризику перебувають люди, що дотримується принципів вегетаріанства. Нестача вітаміну В12 також може стати наслідком захворювань кишково-шлункового тракту, хвороб печінки та нирок, гіпертиреозу.
Показами до призначення лабораторного дослідження на вітамін В12 є:
- підозра на В12-дефіцитну анемію;
- неврологічні порушення;
- синдром мальабсорбції та хронічного гастриту;
- вегетаріанство,
- зміни у поведінці, зокрема у літніх людей (плутаність свідомості, проблеми з пам’яттю, втрата уваги, дратівливість);
- оцінка вітамінного статусу організму.
Під час аналізу визначають концентрацію ціанокалабаламіну у сироватці крові. Нормальний результат має перебувати в проміжку між референсними значеннями. Будь-які відхилення від норми вимагають консультації з лікарем для корегування раціону, способу життя, проведення додаткових обстежень та призначення лікування.
Залізозв’язуюча здатність сироватки (ЗЗЗС) ненасичена (латентна)
Цей показник дає уявлення про потенційну здатність сироватки до зв’язування заліза. У разі порушення метаболізму заліза залізозв’язуюча здатність сироватки змінюється. З тією ж метою замість визначення ЗЗЗС може бути використано визначення вмісту трансферину в сироватці. Показанням до призначення цього дослідження є:
- діагностування анемії;
- порушення метаболізму заліза;
- злоякісні новоутворення.
Залізозв’язуюча здатність сироватки (ЗЗЗС) (загальна)
Залізо, яке міститься в плазмі, пов’язане з білком трансферином. У нормі частка заліза у цьому білку складає 30%. Максимальну кількість заліза, яку до повного насичення може приєднати трансферин, є залізозв’язуючою здатністю сироватки (ЗЗЗС) крові. Підвищений ЗЗЗС може означати:
- гіпохромну анемію;
- гострий гепатит;
- вагітність на третьому триместрі.
Знижений ЗЗЗС вказує на:
- незалізодефіцитні анемії;
- хронічні інфекції;
- гемохроматоз;
- цироз печінки;
- пухлини та захворювання нирок;
- таласемії.
Залізозв’язуюча здатністі сироватки вимірюється в наномолях на літр. Нормальним вважається значення 44,8-80,6 нмоль/л.
Насичення трансферину залізом
Трансферин- це головний білок, який переносить залізо в організмі з місця його поглинання до місця його депонування та використання. Насиченість трансферином вимірюється у відсотках. В організмі людини залізо потрапляє у двох формах – у гемовій (м’ясній) і негемовій (рослинній). Гемова форма заліза засвоюється організмом легше, тому досить часто у вегетаріанців спостерігається дефіцит заліза.
Всмоктування заліза відбувається у дванадцятипалій кишці, а за його регулювання відповідає переносник двовалентних металів в ентероцитах. У кровопотік залізо потрапляє за допомогою білка ферропортіна, який міститься в мембранах клітин. Саме там залізо зв’язується з трансферином і готується для транспортування в кістковий мозок та печінку, де утворюються та зберігаються еритроцити (червоні кров’яні тільця). Залізо, яке відкладається в тканинах, зв’язується з феритином та, за рахунок утворення вільних радикалів, запобігає пошкодженню тканин.
Загальний рівень заліза в організмі має чітко регулюватися. Так надмірна кількість продуктів, що містять залізо та запальні стани можуть призвести до вироблення печінкою гепсидіна. Це білок, що блокує всмоктування заліза в кровотік і пригнічує його вивільнення зі сховищ. Нестача ж заліза на початковій стадії може призвести до прихованого залізодефіциту з подальшим перетіканням у залізодефіцитну анемію. Прихований залізодефіцит виявляють шляхом оцінки рівня заліза в крові та показників його обміну: феритину, трансферину тощо.
Дефіцит заліза може виникнути у разі:
- вагітності;
- грудного вигодовування;
- гострої або хронічної крововтрат;
- травмах та операційних втручаннях.
Дослідження на насичення трансферину залізом дозволяє оцінити рівень заліза в організмі. Для виконання аналізу у пацієнта забирають кров натщесерце. Дорослі мають припинити вживання їжі за 8-12 годин, дітей до двох років не можна годувати за 2-3 години.
Результати аналізу на насичення трансферину залізом говорять:
- підвищення – гемохроматоз, надмірне споживання заліза, талассемія, дефіцит вітаміну В6, апластичну анемію;
- зниження – гіпохромна анемія, злоякісні пухлини шлунку або тонкого кишківника.
Трансферин
Трансферин – це білок плазми крові, який є основним переносником заліза. Трансферин синтезується у печінці, тому напряму залежить від її загального стану, а також від потреби та резерву заліза в організмі. Показник рівня трансферину використовують під час діагностування залізодефіцитних анемій.
У разі зниження рівня заліза синтез трансферину зростає. Він використовується організмом для транспортування заліза. Під час діагностування розрахунковою величною є відсоток насичення трансферину залізом. У нормі він складає майже 30%. Вміст трансферину у жінок на 10% вища ніж у чоловіків, а на третьому триместрі вагітності може підвищитися до 50%. У літніх людей концентрація цього білка знижується.
Що стосується показників трансферину у крові, то підвищення рівня може свідчити про:
- дефіцит заліза;
- прийом естрогенів та оральних контрацептивів.
Зниження рівня трансферину є показником:
- хронічних запальних процесів;
- гемохроматозу;
- цирозу печінки;
- злоякісних пухлин;
- опіків, нефротичного синдрому, гастроентеропатії;
- множинної гемотрансфузії;
- станів, що супроводжуються підвищенням онкотичного тиску.
Феритин
Феритин – це депо-білок заліза. Визначення його рівня в організмі є кращим способом діагностування залізодефіцитної анемії причому вже на ранній стадії. Позитивний прогностичний результат феритину складає 95%.
Низькі значення феритину в крові можуть вказувати на:
- залізодефіцитну анемію;
- хронічну або гостру крововтрату;
- недостатній вміст заліза в їжі;
- вагітність;
- порушення всмоктування заліза;
- запалення або пухлину печінки.
Високі значення феритину в крові є показником:
- інфекцій;
- пухлин;
- лейкемії;
- сидеробластичної анемії;
- пошкоджень паренхіми печінки;
- ідіопатичного гемохроматозу;
- проходження пацієнтом гемодіалізу.
Фолієва кислота
Фолієва кислота або вітамін В9 відіграє важливу роль у процесах регуляції функцій органів кровотворення, підтримує імунну систему, впливає на роботу печінки та кишківника, бере участь в окисно-відновлювальних процесах, сприяє утворенню та функціонуванню білих кров’яних тілець. Від рівня фолієвої кислоти також залежить робота мозку та біосинтез білка.
Показаннями до проведення аналізу на рівень вітаміну В9 є:
- діагностика магалобластної анемії;
- диференціальна діагностика анемій;
- глосит, езофагіт, атрофічний гастрит, ентерит;
- прегравідарна підготовка, вагітність;
- контроль під час лікування протисудомними препаратами або барбітуратами.
Еритропоетин
Еритропоетин – це гормон, синтез якого відбувається переважно у нирках. Він стимулює утворення еритроцитів кістковим мозком і є одним із обов’язкових елементів для насичення організму киснем. Для цього концентрація еритроцитів в крові має підтримуватися на постійному рівні. У разі, якщо рівень червоних кров’яних тілець буде недостатнім може розвитися анемія.
Дослідження на рівень еритропоетину проводять у таких випадках:
- у разі деференційної діаностики анемій;
- під час пошуку причин поліцитемії;
- для визначення впливу хронічної ниркової недостатності на вироблення еритропоетину;
- у випадку діагностування різних патологій нирок;
- при виявленні пухлин на інших органах.
У чоловіків та жінок нормальний рівень еритропоетину відрізняється. Нормою для чоловіків є показник у 5,6-28,9 МО/мл, для жінок – 8,0-30,0 МО/мл.
Перевищення норми еритропоетину може свідчити про:
- кісту або пухлини нирок;
- полікістозну хворобу;
- вагітність;
- кисневе голодування.
Зниження рівня еритропоетину є свідченням:
- первинної поліцитемії;
- хронічну ниркову недостатність;
- нещодавню трансплантацію кісткового мозку;
- переливання крові;
- ревматоїдний артрит.
Усі вищеперераховані аналізи можуть в першу чергу знадобитися гематологам, однак досить часто їх також призначають терапевти, нефрологи, онкологи та хірурги.
Щоб результати аналізів були максимально точним, до них слід підготуватися. Варто пам’ятати, що забір крові проводиться натщесерце. Останній прийом їжі для дорослих має відбуватися за 8-12 годин до аналізу, для дітей віком до 1 року – за 3-5 годин. За 1-2 дні до забору крові рекомендовано відмовитись від смаженої та жирної їжі. Як мінімум за годину до дослідження треба припинити палити. За три дні до забору крові виключають фізичні навантаження. Якщо пацієнт вживає лікарські препарати, то про це слід повідомити лікаря, який підкаже як правильно діяти.